09.02. Факультатив.

Тема "Усі ми різні - усі ми рівні". 1).Перегляньте відеоролик до теми. 2). Дайте визначення, що таке УПЕРЕДЖЕННЯ 3). Виконайте вправу "5 кроків для взаєморозуміння" (обведіть свою руку і на кожному пальці напишіть, що вам треба для взаєморозуміння). 4). Зробіть коротеньке інформаційне повідомлення на тему "Відмінність та подібність між людьми" (3-5 речень). 5).Запишіть в чому ви схожі на інших та чим відрізняєтесь. https://youtu.be/vQlzc42mFsQ

ВСІ МИ РІЗНІ, АЛЕ ВСІ МИ - РІВНІ

ТЕМА:МІЙ ДОБРОБУТ

На цьому занятті ми будемо розглядати питання«як усвідомити особисту відповідальність за витрати із сімейного бюджету, що можуть впливати на сімейний добробут».У ходізаняттявидізнаєтесьпро місце добробуту в системі людських цінностей;з’ясуємо, чому люди роблять покупки;що таке гроші;які шляхи ведуть до добробуту.

Пріоритети людини, а отже, деякою мірою й стиль її життя, залежать від системи особистих цінностей. На попередніх заняттяхвидізналися про духовні, культурні, національні цінності, але йматеріальніцінності теж є важливими для нас, оскільки повнота життя залежить і від матеріальних статків людини.Основою цінностей є людські потреби, котрі виступають як такі стани особистості, через які регулюється поведінка, визначається напрям думок, почуттів і волі людини.Нагадаю, що існують наступнівиди потреб:матеріальні, духовні, соціальні, здорові й нездорові, природні й штучні.ВідомийамериканськийпсихологАбрахам Маслоууявляв всі потреби у вигляді піраміди, у підніжжя якої знаходяться природні потреби, а на вершині – потреби в самореалізації.

Піраміда цінностей за А.Маслоу

Самоактуалізація

Потреба визнання

Потреба приналежності

Потреба в безпеці

Фізіологічні потреби

1.Природні (фізіологічні) потреби. До цих потреб насамперед належать потреби живлення (їжі) і дихання. Сюди ж слід віднести й потребу уникнення холоду, спеки, неприємних відчуттів тощо. Ці потреби займають найнижче місце серед потреб людини. Якщо вони не задоволені, то легко беруть гору над усіма іншими потребами і відсувають їх на задній план, підпорядковуючи собі поведінку людини.

2. Потреби безпеки.Ці потреби спонукують індивіда до діяльності, яка забезпечує організмові недоторканість і безпеку. Вони виявляються тоді, коли в нас щось болить, коли ми хворі, переживаємо війну, голодуємо, коли втрачаємо впевненість у завтрашньому дні. Люди постійно шукають опори й опіки в сильних родичах, друзях і т. ін.

3.Потреби приналежності й кохання.Ці потреби схиляють людину до встановлення близьких, інтимних, ніжних стосунків з людьми і є стимулом до дружби та любові.

4.Потреби визнання (поваги),які виявляються у прагненні до звершення чогось, досягнення майстерності, незалежності, престижу, помітного становища і значущості. Людина хоче визнавати себе сама і того, щоб її визнавали інші. Задоволення потреби визнання викликає віру в свої сили, відчуття своєї потрібності й корисності для інших людей. Натомість незадоволення цієї потреби призводить до виникнення почуття слабкості, приниженості, безпорадності.

5.Потреби самореалізаціїта розвитку особистостіполягають у прагненні індивіда робити те, до чого його спонукають здібності й нахили, до чого він відчуває покликання, що є сенсом його життя і сприяє розвитку можливостей і здібностей.В одних осіб вони виявляються у винахідництві, художній творчості, науковій роботі, у інших – у спорті, у роботі з дітьми, учнями тощо. Через те дані потреби, на відміну від попередніх, Маслоу називає «потребами розвитку» (зростання). Всі ці потреби він уявляв у вигляді піраміди, у підніжжя якої знаходяться природні потреби, а на вершині – потреби в самореалізації.

Але матеріальні потреби завжди були одним із найдієвіших стимулів, завдяки яким люди прагнули кращого, комфортнішого життя, тобто життя в добробуті.

«Усе, що задовольняє наші потреби, – це блага».Для забезпечення добробуту власного і сімейного, люди купують товари – економічні блага у формі речей – або користуються послугами, які їм надають у формі корисної дії чи обслуговування. Добробут сім’ї значною мірою залежить від вміння її членів орієнтуватися в цінах на товари й послуги. Про обізнаність зі справжньою вартістю товарів і послуг, якими щодня доводиться користуватися і якимиваспоки що забезпечують батьки,видізнаєтесьу ході гри. Для її проведення слідознайомитися з цінами товарів і вартістю послуг та заповнити таблицю.

Групи товарів і послуг:

Картопля (1кг.)-Зошит на 48 стор.-електроенергія (кВт/год)-
Гречка (1 кг.)-Географічний атлас-газопостачання(куб. м)-
Молоко (1 л.)-Маркер-проїзд у тролейбусі-
Сметана (1л.)-Флешка на 32ГБ.-квиток у кінотеатр-
Хліб (білий)-Шкіряний футбольний м’яч-проїзд у маршрутці з Тупичева до Чернігова-

Перемагає той,хтодасть найбільшу кількість правильних відповідей.

Всучасному житті гроші відіграють значну роль, оскільки без них зупинилося б виробництво, паралізувалося б економічне життя, завмерла б ділова активність. Нині гроші розглядаються як загальний еквівалент товарів та послуг, який виступає засобом обігу та платежу, мірою їх вартості і засобом накопичення.На цьому етапі свого життєвого шляхувивикористовуєтегроші переважно як платіжний засіб.Кожний звасне раз бував у ролі покупця.То, чи задумувалися ви над тим, що примушує людину робити покупки?

Мозковий штурм:дайте відповідь на питання,що знизу (написати не менше 10 мотивів навколо овала)

ГРОШІ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ

Роль грошей в економіці та їх сутність стануть зрозумілими, якщо детальніше розглянути їх функції: засіб обміну, засіб обігу, платіжний засіб, міра вартості, засіб накопичення, світові гроші.

Гроші – засіб обміну.Гроші народилися з необхідності обмінювати результати праці для задоволення різноманітних потреб людей. Спочатку міняли м’ясо на зерно, вівцю на одяг, глечик на рибу. Однак товарів і потреб ставало все більше, і люди зрозуміли, що краще при обміні порівнювати не товари один з одним, а з якимось іншим товаром, котрий був би їм еквівалентом. Спочатку у цій ролі виступали то сіль, то хутро, то (трохи пізніше) благородні метали, зокрема золоті й срібні зливки. На зміну зливкам прийшли монети – не лише золоті й срібні, але й нікелеві, і мідні, і паперові гроші.

Гроші – засіб обігу.Гроші роблять товарний обмін простішим і зручнішим, різко полегшують перехід товарів із рук у руки (цей процес називають обігом товарів). Гроші як засіб обігу використову ються також для оплати куплених товарів, здійснення різноманітних розрахунків між громадянами,підприємствами, державою. Рух грошей у процесі виплати, одержання, передачі, купівлі, продажу називається грошовим обігом.

Гроші – засіб платежу.Розвиток торгівлі значно поширив цю функцію грошей. Ми маємо потребу в деякому товарі. Ми йдемо в магазин – товар перед нами. Вартість його виміряна і написана на ціннику, у кишені в нас універсальний засіб обміну – гроші. Ми віддаємо їх у необхідній кількості за товар; і в цей момент вони реалізують ще одну свою функцію – виступають як платіжний засіб.

Гроші – міра вартості.Як довідатися, що вище – піраміда Хеопса чи Ейфелева вежа? Притягти вежу з Парижа в єгипетську пустелю, поставити її поруч із пірамідою і порівняти на око? Нісенітниця. Адже люди давно придумали універсальну міру довжини – метр, за допомогою якої можна все обміряти і порівняти. А як визначити, що цінніше – тонна нафти чи тонна солі? Теж за допомогою універсальної міри – міри вартості, у якості якої і виступають гроші. Здійснити кількісне зіставлення вартості різних товарів удається тільки виразивши її в тих самих грошових одиницях. Отже, гроші – ще й міра вартості товару. Вартість товару, виражена в грошах, має назву ціна.

Гроші – засіб накопичення .Гроші, зароблені сьогодні, зовсім не обов’язково сьогодні ж і витрачати.Їх можна використовувати для якихось цілей у майбутньому. Бабуся, яка відкладає «на чорний день»; розбійник, котрий закопує скарб; бізнесмен, який свої засоби поміщає у банк під відсотки; малюк, який кидає монетку у свою скарбничку, – усі вони використовують гроші як засіб накопичення багатства. Накопичення значної кількості грошей символізує на явність багатства в їх хазяїна. Зберігати багатство у формі грошей зручніше, ніж у вигляді громіздких товарів. До того ж, на заощаджені гроші можна придбати потрібні товари.

Світові гроші.Поряд зі словом «гроші» широко використовується близьке до нього слово «валюта». Валюта – це грошові одиниці певної країни. Гривня – це валюта України, а грошові одиниці інших країн – іноземні валюти. Для чого кожній державі потрібна своя валюта? Випуск власних грошей свідчить про можливість управляти економікою своєї країни і незалежність від волі урядів інших країн. Розрахунки між громадянами різних країн здійснюються на підставі валютних курсів – пропорції обміну однієї валюти на іншу. Тобто, курс гривні стосовно долара США означає, скільки гривень дають за один долар США.

«Шляхи до добробуту»

Впродовж цього заняття розмова йшла про одну зі складових людського життя – добробут.У кожного звасє своє власне уявлення про добробут – свій особистий ідобробут у вашихродинах.Як ви розумієте, що таке добробут? Які асоціації у вас з цим поняттям?

Добробут кожного з нас є частиною добробуту тих родин, в яких ми живемо. У той самий час, кожен має щось особисте, що належить лише йому.Назвітьспособи (шляхи) створення добробуту сім’ї,тазапишітьна лініях (доріжках).

Дайте письмову відповідь на запитання «як визараз можетедбати про власний добробут і допомагати таким чином у створенні добробуту сім’ї?».

Домашнє завдання.

Письмово дайте відповіді на запитання

1.Що для вас означає добробут?

2.Для чого він потрібен?

Роботи відсилати на електронну адресуevgeniarovnik@gmail.com або наviber0958279970

ТЕМА:ЯК ПРОТИСТОЯТИ ТИСКУ / ЯК СКАЗАТИ «НІ»

На цьому занятті ми продовжимо тему розпочату на минулому уроці . Мова буде йти про різноманітні ситуації, у яких людині доводиться протистояти тиску та приймати самостійні відповідальні рішення.Запропоновані вправи навчать вас казати «НІ» в ситуаціях, які є для вас неприйнятними, або можуть нанести шкоду вам і вашому організму.

Вправа«Мої життєві цінності як помічники у протидії тиску»

Цитата:«Знання надають людині вагу, а вчинки – блиск» (Т. Карлейль).Перед вами бланк,на якомупредставлені різні варіанти висловів, що мають примусовий характер стосовно особистості.

Завдання– з протилежного боку вислову написати ті цінності, які будуть порушені в разі погодження на дію, запропоновану у цьому вислові.

Вислів із пропозицієюМої цінності, які я знехтую, прийнявши запропоновану пропозицію
Ти можеш отримати величезні гроші, якщо погодишся позувати оголеною або напівоголеною для відомого журналу. Не соромся, це єдиний шлях пробити собі дорогу до зірок!
Я пропоную тобі нелегально влаштуватися на роботу за кордоном, адже легальне працевлаштування веде за собою дуже багато витрат, податків, а так ти матимеш високу зарплату, можливість вивчити мову та культуру, подивитися світ.
Ну, давай, доведи мені своє кохання. Якщо ти дійсно любиш мене, ти погодишся на статеву близькість, якщо ні, ти мене втратиш назавжди.

Кожна людина має право вибору у будь-якій ситуації. Ми маємо право сказати «Ні!» на будь-яку пропозицію. Перш, ніж погодитися, необхідно зважити всі «за» і «проти» і самостійно прийняти рішення. Якщо ви обираєте «Ні!», ваше поводження повинне демонструвати тверду відмову. Скажіть, що ваше рішення є остаточним, і не варто повторювати його знову. Ви можете пояснити своє «Ні!», а можете залишити його без пояснень. Фраза: «Якщо ти мене любиш, поважаєш, вважаєш своїм другом...» - говорить про спробу використати вас. Не дозволяйте іншим чинити на вас тиск. Якщо ваша відмова не приймається – йдіть геть. Відмова від «привабливої», але ризикованої пропозиції демонструє вашу зрілість і твердість характеру, адже тільки ви відповідаєте за власне життя, здоров’я і майбутнє.

Укожної людини в житті є цінності, і якщо вона нехтує ними, то втрачає частинку унікального себе. В основі всіх дій та рішень повинні бути самоповага та гідність.

«Три способи сказати “ні”»

Існує три способи сказати «ні»: перший – гнути свою лінію з ризиком зневажити іншого, другий – уникнути виклику, атретій – спробувати вмовити співрозмовника.

ВИДИ ПОВЕДІНКИ У СИТУАЦІЯХ, КОЛИ НЕОБХІДНО ВІДМОВИТИСЯ ВІД ПРОПОЗИЦІЇ

Вид поведінкиХарактеристикаТипові дії
СловаЖести
Пасивна- Дозволяє іншим порушувати свої права, нав’язувати власні погляди, думки. - Точно не знає, чого хоче. - Дозволяє себе експлуатувати заради того, щоб сподобатись оточуючим.Весь час вибачається, покірний, «сліпий» виконавець того, що скажуть інші, не здатний дати пряму відповідь, «ходить колами».Виглядає слабким, безсилим, метушливим, неспокійним, невпевненим, нерідко з благаючим поглядом.
Агресивна- Порушує права інших, аби нав’язати свої думки і прагнення. - Втручається у будь-яку справу без дозволу. - Поводиться нетактовно, намагається весь час домінувати над оточуючими.Часто звинувачує інших, а не себе, «вішає ярлики», може ображати і принижувати.Пильно вдивляється в оточуючих, часто тримає «руки в боки» або стискує кулаки, має агресивний вигляд.
Відповідальна / гідна- Відстоює свої права та думки без порушення прав оточуючих. - Відверто виявляє свої почуття і потреби. - Вміє вести конструктивний діалог, поважає думки і гідність співрозмовника.Прямо і чесно висловлюється з того чи іншого питання, намагається конструктивно вирішувати проблему.Тримає зоровий контакт, вільно і спокійно поводиться, рухи тіла розкриті для відвертого спілкування.

Поради для протидії тиску можуть бути наступними:

1. Усвідомь суть проблеми. Чого ти хочеш насправді? Що саме тобі не подобається в ситуації, що склалася?

2. Поясни своє ставлення до ситуації. Вислови свої почуття і думки щодо проблеми та поведінки своєму співрозмовникові. Опиши, що тебе хвилює («Я не люблю, коли...», «Мені не подобається...»).

3. Сформулюй свою відповідь. Чітко висловись з приводу того, якою б ти хотів бачити ситуацію (наприклад: «Я хотів би, щоб ти...», «Не міг би ти...», «Будь ласка, ні...»).

4. З’ясуй ставлення співрозмовника до своїх слів. Попроси його описати, що він відчуває або думає з цього приводу (наприклад: «Що ти про це думаєш?», «Що ти на це скажеш?», «Ти не заперечуєш?»).

5. Уважно вислухай співрозмовника. Спробуй зрозуміти його.

6. Подякуй. Незважаючи на реакцію співрозмовника, закінчуй розмову словами вдячності (наприклад «Спасибі…», «Дякую за відвертість...», «Я щасливий, що ти не заперечуєш...»).

Зазвичай усього не передбачиш, але кожен може для себе заздалегідь продумати кілька варіантів відмови, прийнятних саме длятебе, щоб у тій чи іншій ситуації тиску мати готову відповідь. Головне, щоб ця відповідь була відповіддю людини, відповідальної за свої вчинки, самодостатньої, зрілої.

ЯК СКАЗАТИ: «НІ!»

-Просто відмовся, нічого не пояснюючи! Впевнено скажи «Ні». v Повтори ще раз, якщо твоє «Ні» не чують. Повтори неодноразово «НІ», «НІ», «НІ»!

-Пожартуй...

-Йди геть. Якщо хтось продовжує чинити на тебе тиск, скажи: «Вибач, мені пора!», «Я поспішаю!»

-Знайди вагому причину: «Ні, я не буду робити цього, тому що...»

-Краща тактика захисту – це напад. Якщо на тебе вперто хтось чинить тиск, спробуй у відповідь «напасти на нього» – наприклад, запитувати, запитувати, запитувати («А чому це ти до мене пристав? Навіщо це тобі? Яка тобі з цього користь? Чому це так важливо для тебе? Чому я повинен тебе слухати?»).

-Залучи союзника. Звернися до товариша чи людини, яка поруч: «Слухай, ну поясни йому, що я не буду», «Ти тільки послухай, що він мені пропонує...»

-Звернися до авторитету якоїсь людини чи видання: «Знаєш, я хочу бути схожим на..., а він не палить», «Я читав у журналі, що...», «Мені відомо, що...»

-Пошлися на стан здоров’я тощо: «Ти знаєш, у мене є проблеми зі здоров’ям», «Щось я сьогодні себе не досить добре почуваю».

-Застережи: «Якщо ти наполягатимеш, то я скажу... (закричу, напишу...)».

Якщо по темі виникнуть питання пишіть в особисті у VIBER

МОЇ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ

РОЗМАЇТТЯ ТА ЄДНІСТЬ СВІТУ(20.05.2020)

Завдання до теми: 1.Опрацювати подану інформацію. 2. Коротко законспектувати, виділивши головне.

Культура– сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; рівень розвитку суспільства у певну епоху.Релігія(від лат. religio – набожність, святиня, предмет культа) – світогляд та світосприйняття, а також відповідна поведінка й специфічні дії (культ), що базуються на вірі в існуванні бога або богів, надприродного.

Традиція(від лат. traditio – передача) – елементи соціального й культурного спадка, які передаються від покоління до покоління та які зберігаються у певних суспільствах і соціальних групах тривалий час. В якості традицій виступають певні суспільні норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, обряди тощо. Кожному підлітку пропонується згадати та перелічити різні культурні та духовні традиції, які існують у родині (наприклад, вірування, святкування релігійних свят, святкування особливих подій у родині тощо).

Народ– 1. Населення держави, жителі країни. 2. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем’я). 3. Взагалі люди, перев. у великій кількості. // Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді).

Народність– історична форма спільності людей, яка ґрунтується на спільності мови, території, економічних зв’язків, культури.

РЕЛІГІЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА КУЛЬТУРИ

На сьогодні релігія є найбільш довгостроковою, стійкою та масовою формою культури людськості. Норми, зміст, цінності, знання, що присутні в од - кровеннях чи розроблені релігійними авторитетами, дії та висловлювання, пов’я зані із засновниками релігій, їхні земні долі – усе це становить той сакральний фонд культури, залучення до якого має великий вплив на свідомість та поведінку міль ярдів людей в кожному поколінні.Своєрідним явищем в історії релігії було виникнення світових релігій. До них належать: буддизм (виник у VI ст. до н. е., налічує до 400 млн віруючих), хрис - тиянство (виникло у І ст. н. е., налічує близько 1,7 млрд віруючих), іслам (ви - ник у VII ст. н. е., налічує 935 млн віруючих).

Буддизм

Буддизм є найдавнішою зі світових релігій.Якщо звернутися до буддиста із за - питанням про те, як виникла релігія, котру він сповідує, то відповідь буде корот - кою: її проголосив людям Дак’ямуні (пустельник із племені шак’їв) понад 2,5 тис. років тому в Індії. За легендою, після численних перероджень Будда (що означає у санскриті «освітлений вищими знаннями») прийшов на землю, щоб виконати свою місію порятунку, вказати людству шлях до виходу зі страждань. Для свого останнього пе реродження, а він пройшов їх 550, під час яких побував 85 разів царем, 83 рази пустельником, 5 разів рабом, тричі парієм, а також великою кількістю різноманіт них тварин, Будда обрав царевича Сіддхартху (563–483 рр. до н. е.), який належав до знатного роду. Рід належав до племені шак’їв, що жило в600–500рр. до н. е. в долині річки Ганг, середній її течії. Мати Сіддхартхи – дружина правителя Майя – одного разу по бачила уві сні, що їй у бік увійшов білий слон, а через деякий час вона народила дитину, яка з’явилася на світ незвичайним способом (вийшла з боку матері). Малюк зробив кілька кроків і вигукнув заклик, котрий почули усі боги Всесвіту. Будучи вже повнолітнім та проїжджаючи під час прогулянки містом, Сіддхартха побачив вкритого гнійними виразками хворого, згорбленого роками слабкого старця, поховальну процесію та аскета, що поринув у думи. Ці «чотири зустрічі» все в ньому перевернули. Він дізнався про страждання, які випадають на долю людини (бо до цього часу був оточений лише піклуванням та багатством). Тієї ночі він крадькома залишив свій дім, щоб на самоті знайти свій шлях, який звільнив би людей від страждань. Шлях до порятунку відкрився на березі річки Напраджани в містечку Урувілья, коли під час відпочинку під деревом Сіддхартху осіяла істина, і він став Буддою. Вважають, що суть відкриття, зробленого Сіддхартхою у день великого прозріння (що й є суттю власне буддизму), викладено Буддою у першій же його проповіді. У ній коротко розкривається вчення про чотири «світові істини»: «жити – значить страждати», «причина страждань – бажання», «для звільнення від страждань необхідно позбутися бажань», «шлях позбавлення від бажань – дотримуватися вчення Будди», яке може привести віруючого до головної мети буття – нірвани (заспокоєння, згасання), тобто стану повного подолання людських почуттів, бажань, досягнення вічного блаженства у злитті з божеством і абсолютного спокою. Допомогти у подоланні цього шляху можуть вісім доброчинностей: правильні погляди, правильна рішучість, правильна мова, пра вильна поведінка, правильний спосіб життя, правильні зусилля, правильний напрям думки і правильне зосередження.

Моральні заповіді буддизму: 1. Не вбивати жодну живу істоту. 2. Не брати чужої власності. 3. Не торкатися чужої дружини. 4. Не говорити неправди. 5. Не пити вина. На сучасному етапі розвитку людства важливу суспільно-політичну й культурну роль буддизм відіграє у країнах Індокитайського півострова. За винятком В’є тнаму, в усіх інших країнах Індокитаю поширений хинаянистський буддизм. У Бірмі, Камбоджі, Таїланді, Японії буддизм виступає як державна релігія. У Таїланді король вважається головою буддійської церкви, усі чоловіки обов’язково перебува ють певний час у монастирі.

Християнство

Християнство зародилося в середині І ст. н. е. у східних провінціях РимськоїСьогодні існує три основних течії у християнстві: католицизм, православ’я та протестантство.

Православ’я

Православ’я (308 млн віруючих). У сучасному світі існує 15 автокефальних (незалежних, самостійних) церков – Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська (Сирія, Ліван), Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Румунська, Кіпрська, Елладська (Грецька), Албанська, Польська, Чехії та Словаччини, Американська. Для православних віруючих є дуже важливим відвідування храмів, дотримання постів, таїнств, у яких «під видимим образом передається невидима благодать Божа». Православна церква визнає сім таїнств: хрещення, причастя, священство, сповідь, миропомазання, шлюб і єлеосвячення.

Католицизм

Католицизм – один із трьох основних напрямів християнства, що має ряд особ ливостей у віровченні, відправленні культу та організації. Сучасний католицизм поширений у країнах Європи, Північної та Південної Америки, а також Африки, Азії і нараховує 1 млрд. 17 млн. 580 тис. віруючих.Протестантизм

Протестантизм налічує 380 млн віруючих; становить собою різновид християнства, що виник у XVI ст. і започаткував епоху Реформацій. Оскільки віджилий феодальний устрій захищала католицька церква, то Реформація була спрямована насамперед проти католицької ієрархії. Із семи християнських таїнств, що практикуються в католицизмі та православ’ї протестантизм залишив лише два – хрещення (дорослих) і причастя. До основних принципів протестантизму належать: спасіння особистою вірою, священство всіх віруючих, виключний авторитет Біблії. Усі вищерозглянуті течії християнства своїм Святим Письмом вважають Біблію. Суть християнського віровчення містить такі настанови, що викладені у Біблії:Десять заповідей Божих

1. Я, Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене.

2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі або на землі долі, або в водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм.

3. Не поминай без необхідності імені Господа Бога твого.

4. Пам’ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий – свято Господу Богу твоєму.

5. Шануй отця свого і матір свою – добре тобі буде і довго житимеш на землі.

6. Не вбий.

7. Не перелюбствуй.

8. Не кради.

9. Не свідчи брехливо на свого ближнього.

10. Не жадай дружини приятеля свого, не жадай дому ближнього свого, ані поля йо го, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого.

Дві заповіді Божі

1. Возлюби Господа Бога Твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.

2. Возлюби ближнього твого, як самого себе.

Плоди Духа Святого

1. Любов. 2. Радість. 3. Мир. 4. Довготерпіння. 5. Благодать. 6. Милосердя. 7. Віра. 8. Покірливість. 9. Стриманість.

Три головні християнські чесноти .

1. Віра. 2. Надія. 3. Любов.

Іслам

Іслам – наймолодша світова релігія. За даними всесвітньої ісламської ліги,1990р. в різних країнах налічувалося понад 900 млн послідовників ісламу. Мусульмани живуть більш як у 120 країнах світу. У 35 країнах вони становлять 95–99% населення, у 13 державах – впливову меншість, у 28 країнах іслам є державною релігією (Іран, Пакистан, Мавританія та ін.). Іслам виник на початку VII ст. в південно-західній частині Аравійського півост - рова в період розпаду родоплемінного ладу і формування там центральної держа ви. Одним із засновників цієї релігії є Мухаммад (570–632 рр.), який 610 р. оголо сив себе посланцем Аллаха - єдиного Бога. Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», а того, хто прийняв цю релігію, називають відданим (з араб.: муслім, в укр. мові - мусульманин). Звідси друга назва цієї релігії: мусульманство. У Європі її називають ще «магометанство» (від викривленого на латинський манер імені Мухаммад – Магомет). З Аравії іслам поширився на сусідні країни Середнього Сходу, Єгипет, Північну Африку, Індію, Індонезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу. Нині іслам є найпоширенішою після християнства релігією у світі. Основні визначення ісламу викладено у священній книзі мусульман – Корані (у перекладі з арабської, означає «читання»). Він був записаний у VII ст. і залишився незмінним до нашіх днів. Другим після Корану джерелом віри мусульман-сунітів є Сунна (араб.: поведінка, приклад) - висказування та вчинки Мухаммада. У Корані й Сунні поряд з релігійними догматами і переказами про всесилля Аллаха містяться різні моральні повчання, викладено принципи взаємостосунків з іншими народами, ставлення до жінки, до власності тощо. Положення Корану і Сунни покладено в основу мусульманського права – шаріату, в якому чітко виявлено суть ісламу.

Пізні національні релігії

Пізні національні релігії виступають такими релігійними віруваннями, які охоплюють своїм впливом усі соціальні шари населення у межах однієї національності.До цієї релігійної форми належать багато релігій нашого часу – індуїзм, сикхізм, джайнізм (Індія), конфуціанство, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу), зороастризм (Іран) та ін.

Іудаїзм

Прикладом збереження до наших днів пізньої національної релігії є іудаїзм, який уVIIст. до н. е. прийшов на зміну давньоєврейській релігії і налічує сьогодні, згідно з даними ООН, близько 14 млн своїх прихильників.У загальній історії релігії іудаїзм відіграв надзвичайно важливу роль, увійшов суттєвою частиною до складу християнства та ісламу – двох найбільших світових релігій Священною книгою іудаїзму є Талмуд (від староєвр. «ламейд» – вивчення) – багатотомний збірник єврейських догматичних, правових, релігійно-філософських моральних і побутових уявлень, які сформувалися протягом багатьох віків – з IV ст. до н. е. до V ст. н. е. Талмуд вміщує роздуми про культ, догматику, мораль і різноманітні релігійні приписи, а також елементарні дані з первісної медицини, математики, географії, притчі й прислів’я, казки і легенди, міфи. Талмуд зберіг і деякі дані історичного характеру: про виникнення релігійних партій і угруповань в Іудеї (ессени, саддукеї, фарисеї), про трансформацію релігійних уявлень стародавніх євреїв з часу «завершення» Старого Завіту. Через весь Талмуд проходять ідеї залежності людини від Бога, непорушності існуючих порядків, а також проповідь покірності. Усе життя віруючого єврея підпорядковане багатьом релігійно-обрядо вим діям і заборонам (їх разом налічується 613, серед них 248 повелінь і 365 заборон). Основою іудейської моралі вважається Декалог – 10 заповідей (шануй єдиного Бога, не сотвори собі кумира, не поминай ім’я Бога без необхідності, шануй день суботи, шануй своїх батьків, не вбивай, не свідчи брехливо на ближнього сво го, не зажадай майна ближнього свого і т. д.). Частина заборон пов’язана зі статевим життям, інші – з їжею. Одна з найсуворійших заборон стосується вживання в їжу крові. Євреям забороняється вживати в їжу м’ясо певних тварин (трефне). Дозволяється їсти м’ясо кошерне, тобто приготовлене відповідно до ритуалу. На восьмий день життя новонароджений хлопчик-єврей підлягає обряду обрізання. У сучасному Ізраїлі іудаїзм оголошений державною релігією. В Україні єврейське населення сповідує іудаїзм. Служителі іудаїстського культу стоять на лояльних позиціях, підтримуючи політику і шануючи закони держави.

Індуїзм

Індуїзм налічує 720 млн віруючих. Найважливішими з численних богів індуїзму вважають трьох (Тримурті) – Брахму, Шиву і Вішну.Як правило, зазнача ють, що ці троє в системі індуїзму поділили між собою основні, властиві верховному Богові, функції: творчу, руйнівну й охоронну, хоча нерідко вони збігаються. Кожен із цієї трійці має обличчя, характер, сферу дій. Першим із трійці вважають Брахму, основна функція якого – творець. Він створив світ у різноманітності, багатоманітті живого і минущого, тобто протилежне тому, чого прагнули індійські релігії (досягнення мокші, нірвани, розчинення у Вічному та Єдиному). Більшість індуїстів розділи лися на шиваїтів і вішнуїтів, які віддали перевагу відповідно Шиві або Вішну. Ши ва – дуже суперечливий бог. Головною його функцією вважають руйнівну (бог смерті, розорення, зміни), що частково пов’язане з тим, що Шива – покровитель ас кетів, які прагнуть такого розорення й змін, що веде начебто до злиття з Вічністю й Абсолютом. Шиву вважають також грозою демонів, у битвах з якими він не раз виявляв чудеса героїзму. Вішну – м’який, несуперечливий, його основна функція – збереження. Він простий, максимально близький людям, особливо схильним до емоційного сприйняття божества – саме такі переважають серед вішнуїтів. У ме жах домашніх святилищ індійці були самі собі господарями і самі виконували що денно, щомісячно або щорічно нескладні ритуальні обряди. В Україні модернізо ваний індуїзм репрезентують громади Міжнародного товариства Свідомості Крішни, Ошо, Саї-Баби, Раджніша, Шрі-Чинмоя та ін.

Конфуціанство

Виникнення конфуціанства (580 млн віруючих) завжди пов’язують із давнім Китаєм, з його специфікою релігійної структури і психологічних особливостей мислення, всієї духовної орієнтації.Тверезо мислячий китаєць багато не замислювався над таємницями буття, проблемами життя і смерті, зате він завжди бачив перед собою еталон доброчесності і вважав за свій священний обов’язок його наслідувати. Китаєць понад усе цінує матеріальну оболонку, тобто своє матеріальне життя. Величезними і загальновизнаними пророками тут вважалися насамперед ті, хто вчив жити гідно та відповідно до прийнятої норми – жити заради життя, а не в ім’я благополуччя на тім світі або порятунку від страждань. Конфуціанський культ предків і норми Сяо сприяли розквіту культу сім’ї і клану. Сім’ю вважали серцевиною суспільства, інтереси сім’ї переважали над інтересами окремої особи, яка розглядалася лише крізь призму її (сім’ї) вічних – від далеких предків до віддалених нащадків – інтересів. Дорослого сина женили, дочку віддавали заміж за вибором і рішенням батьків, причому це вважалось настільки нормальним і природним, що проблема любові при цьому не поставала ні перед ким. Любов – тобто щось особисте, емоційне – визнавалася чимось незрівнянно нижчим, аніж інтереси сім’ї, яка вважалася категорією високого обов’язку. Любов могла прийти після шлюбу, а могла і зовсім не прийти. Однак це ніколи не заважало нормальному існуванню сім’ї і виконанню подружжям свого усвідомленого соціально-сімейного обов’язку: збереження інтересів сім’ї, тобто народження дітей, насамперед синів, покликаних продовжувати рід, зміцнювати позиції сім’ї у віках. Не будучи релігією у повному розумінні слова, конфуціанство стало чимось більшим, ніж просто релігія. Конфуціанство – це також і політика, і адміністративна система, і верховний регулятор економічних і соціальних процесів – словом, основа всього китайського способу життя, принцип організації китайського суспільства, квінтесенція китайської цивілізації. Можна сказати, що саме завдяки конфуціанству з усім його культом стародавності й консерватизмом китайська держава і суспільство не тільки проіснували понад дві тисячі років у майже незмінному вигляді, а й засвоїли гігантську силу консервативної інерції. Понад дві тисячі років конфуціанство формувало уми й почуття китайців, впливало на їхні переконання, психологію, поведінку, мислення, сприймання, на їхній побут і спосіб життя. У цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу.

ЯК ВІТАЮТЬСЯ ЛЮДИ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Як вітаються англійці

В Англії форма привітання у чоловіків відрізняється від звичаїв, які існують в інших країнах.Чоловіки взагалі не знімають капелюхи один перед одним – будь то студент перед своїм професором, робітник канцелярії перед своїм міністром тощо. Вітаючи один одного, чоловіки кивають головою, і якщо хтось бажає особливо виразити свою радість – махає при зустрічі піднятою рукою. Зняти капелюха – виразити поважність, яка допустима тільки стосовно жінок, але і тут хорошим тоном вважається тільки трохи припідняти капелюха.

Як вітаються французи

У французів існує певний ритуал привітань один одного, звичка, яку іноземці не завжди можуть правильно зрозуміти й оцінити: вітаючи один одного, вони обмінюються рукостисканнями буквально з усіма (із членами родини, дітьми, незнайомцями) – вдома, на шляху до роботи, на самій роботі, йдучи з роботи додому тощо.В офісі, де, наприклад, працює десять-дванадцять людей, перші півгодини взагалі майже ніхто не працює – ті, хто не бачився з учорашнього вечора, з радістю нагадують один одному про своє існування. Але вважається неввічливим стиснути комусь руку двічі на день – у людини може скластися враження, що першого разу її не побачили. У Франції прийнято говорити «бон жур» (добрий день) і «оревуар» (до побачення), звертаючись до всіх присутніх, коли заходиш до крамниці або кафе і виходячи звідти. І це зовсім не означає, що всі французи дуже ввічливі. Просто вони визнають, що існують й інші люди, намагаються, за можливості, обійтися без грубіянства. Поцілунки грають у світському житті французів не таку вагому роль, як це прийнято вважати. Але якщо ви все ж таки цілуєтесь, то ваш поцілунок повинен бути зроблений з дотриманням всіх світських правил. А правила ці такі: спочатку ви злегка торкаєтеся своєю щокою лівої щоки партнера, потім правої і знову лівої – формально, дуже стилізовано. У Парижі іноді дозволяються чотири поцілунки: ліва щока, права, ліва, права.

Традиційні ритуали привітання в Індії

Привітання та прощання в цій країні незвичайно різноманітні. Привітання завжди є вступом до бесіди і тому може звучати дещо формально. Незмінно задаються запитання: «Як справи?», «Як здоров’я?», «Усе в порядку?», на які тут же можна почути відповіді: «Добре, а ви?», «Усе в порядку. А як у вас?» Але цим формально доброзичливим запитанням передують слова «намасте» і «намаскар», які є справжнім привітанням. Перше означає «поклон тобі», друге – «я роблю тобі поклон». Обидва слова можуть звучати при зустрічі, «намасте» використовують і при прощанні. І привітання, і прощання супроводжуються жестом «манджали»: руки, складені долоня до долоні вгору пальцями, підіймають так, що кінчики пальців опиняються на рівні брів. Обіймаються індуси тільки при зустрічі після тривалого проміжку часу. Чоловіки обіймаються рідко, але міцно – обхвачують один одного руками, плескають один одного по спині. Жіночі обійми виглядають так: долоні кладуть на передпліччя одна одній, торкаючись по одному разу правою і лівою щоками обох щік співбесідниці. Люди різних статей, які вже вийшли із дитячого віку, вітаючись, не обіймаються ніколи – ні мати із сином, ні брати із сестрами. Цілують тільки маленьких дітей. Але все це не означає, що індуси стороняться контактів у привітанні. Просто форми такого привітання інші – це торкання стоп та благословення. Торкання стоп роблять молодші. Це прояв вищого ступеня поваги, який зазвичай адресують батькам або вчителям. Жінка торкатися стоп кровних родичів-чоловіків не повинна, для чоловіка, котрий повернувся додому, вона – деві, божество цього дому. Молодші чоловіки обов’язково схиляються до ніг родички, яка повернулася із поїздки. Гідна відповідь на торкання стоп – благословення: старший доторкується правою рукою до голови молодшого або витягує над нею руку долонею униз. При цьому зазвичай вимовляються слова благословення. І найголовніше – вітаючи іншу людину, необхідно виявляти радість. Людина, яка вимовляє слова привітання без посмішки або яка робить «манджали» зі строгим виглядом обличчя, виглядає, м’яко кажучи, дивакуватою.

Як вітаються японці

Японці вклоняються, вітаючи один одного. Вони використовують три видипоклонів: сайкейрей (найнижчий, для найповажніших осіб – 90 градусів), середній (під кутом 30 градусів) і легкий (під кутом 15 градусів). Якщо ви вітаєте більш значущу за статусом у суспільстві людину, то ви повинні вклонитися глибше і довше, ніж вона. Також у японців прийнято вклонятися, коли вони просять вибачення, дякують або звертаються за допомогою. Тиснути руку в Японії не прийнято, але іноземців вони все ж таки зустрічають рукостисканнями.

Привітання італійців

Італійці дуже люблять вітатися, прощатися і казати «граціє» (дякую), і роблять вони це так емоційно, що незвиклому до такого вираження почуттів іноземцю у першу мить стає якось незручно.Якщо італійці не бачили один одного, чи то рік, місяць, день або навіть обідню перерву, їхні обійми і поцілунки при зустрічі будуть такими, що складається враження, ніби не бачилися вони добру сотню років. Прощаються італійці знову ж таки з поцілунками та обіймами, немов би розлучаються років на десять. І «граціє» на кожному кроці: «граціє», «граціє», «скузі», «граціє» («скузі» – «пробачте»).

Загальнолюдські цінності, як основа спілкування людства

Упродовж усієї своєї історії людство стикається з необхідністю формування певної системи норм, цінностей відповідно до насущних проблем суспільства та інтересів кожного його члена.Сукупність різноманітних цінностей – це кістяк люд ської культури. Залежно від потреб людини, її ціннісні орієнтації можуть змінюватися. Але є цінності, які можна назвати невмирущими, або вічними, оскільки вони визнавали ся такими в усі часи. Якщо переглянути, наприклад, поеми Гомера, можна пересвідчитися, що і в далекому минулому дуже цінувалися мудрість, гостинність, доброта та багато інших людських якостей, які не менш цінуються й нині. Або моральні заповіді, викладені у Біблії. Хіба сьогодні вони не є актуальними й важливими? У кожній національній культурі є цінності, які виражають інтереси цієї нації, особливості її історичного розвитку, певне світосприйняття тощо. Разом з тим у кожній культурі є й такі цінності, які мають загальнолюдське значення. Будь-яка людина не може вважатися цілком культурною, якщо вона забула мову своїх батьків, не знає звичаїв або пісень свого народу, які є одними з найвищих цінностей кожної національної культури. Але не менш обмеженими у своєму культурному розвитку є ті люди, які визнають лише вузьконаціональні цінності й вод ночас не розуміють або недооцінюють цінностей загальнолюдських.

Сучасні людські цінності можна класифікувати так:

- вітальні цінності: життя, здоров’я, безпека, добробут, фізичний стан люди ни, стійкість, воля тощо;

- соціальні цінності: сім’я, праця, соціальний статус, соціальна рівність, стате ва рівність, терпимість, толерантність, орієнтація на минуле та майбутнє, активна участь у житті суспільства тощо;

- політичні цінності: права людини, свобода слова, державність, законність, конституція, громадянський світ тощо;

- моральні цінності: добро, благо, любов, дружба, честь, порядність, вірність, взаємодопомога, справедливість, повага до старших та любов до дітей тощо; релігійні цінності: Бог, віра, спасіння, ритуал, Святе Писання тощо;

- естетичні цінності: краса, гармонія, культурна самобутність, традиції тощо.Особливе місце серед загальнолюдських цінностей, які є однаково близькими та зрозумілими всім людям, займають пізнавальні, моральні та естетичні цінності, найвищими проявами яких з давніх часів вважаються Істина, Добро і Краса

Кiлькiсть переглядiв: 181

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.